Яр

Після смерті Білика легендарний Анатолій Дімаров згадував, що коли у 1958 році Іван показав свій «Яр» видавцю, то йому твір здався надто націоналістичним, ще й мав згадки про Голодомор, каторги, тортури, успіхи і помилки УПА, партизанські стратегії. Видання такого роману радянська влада ніколи б не дозволила. Якби таку книгу тоді видали — від арешту Білика нічого б не вберегло. Він дослухався порад видавця і сховав свій «Яр» на довгі 50 років. Таким чином роман зберіг той масштаб, ту гостроту і трагедійність, яких позбавила жорстка радянська цензура того ж Дімарова у його епопеї «І будуть люди», з якої вирізала біля 400 сторінок.