Не забирай мого дому

Книжка побудована на контрасті творів, написаних до і після 24 лютого. У ній є кілька текстів, які для мене як для авторки цінні перш за все тим, що засновані на реальних подіях.

Цикл оповідань «Третє бажання» — про життєвий шлях харківського актора театру і кіно, громадського діяча й волонтера Миколи Моха. У циклі є теми, які можуть сприйматися суспільством неоднозначно, але які не можна замовчувати. (Перше з циклу оповідання у 2021 р. перемогло на міжнародному конкурсі прози «Без меж»)

Есей «Лінія мовчання» — це кілька спроб інтерв’ю з Ганною Сулигою, мамою загиблого 21-річного захисника Данила Сулиги, який добровольцем пішов на один із найгарячіших напрямків. Це дуже болісні матеріали, але авторка з Ганною зробили це — заради пам’яті про Данила і його побратимів.

В основу оповідання-фрески «Рукавички з качечками» лягли розмови-інтерв’ю з маріупольською біженкою. Це оповідання отримало відзнаку на Всеукраїнському конкурсі короткої прози ім. Івана Чендея в 2024 р., а в 2025 р. вийшло в часописі «Березіль» і в литовській газеті «Šiaurės Atėnai» (переклад литовською Донати Рінкевічєнє).

Інші оповідання, зокрема написані до 24 лютого, теж мають свої історії створення. Є й про кохання, жіночі теми, є іронічний цикл короткої прози. Сюди ввійшли і кілька найкращих оповідань з першої збірки Яни Вовк «Ти можеш бути». Але й вони зараз звучать інакше, несуть нові сенси...